Лазерные устройства классифицируются по классам опасности сколько

72. Классификация лазеров по степени опасности излучения.

Классификация лазеров по степени опасности излучения.

Установлены следующие классы лазеров по степени опасности генерируемого ими излучения

Класс 1 – лазерные приборы без опасности.

Класс 2 – лазерные приборы с малой опасностью.

Класс 3 – лазерные устройства с умеренной опасностью.

Класс 4 – лазерные устройства с повышенной опасностью.

Классификация лазерных устройств на отдельные классы по степени опасности происходит прежде всего по следующим параметрам.

1. Для всех типов лазеров необходимо знание длины волны или диапазона длин волн и определение времени воздействия лазерного излучения.

2. Для непрерывных и импульсно-периодических лазеров требуется знание средней выходной мощности.

3. Для классификации импульсных лазеров также необходимо знание общего потока излучения в импульсе (пиковая мощность), длительности импульса, частоты повторения импульсов и дозы облучения.

4. Для классификации лазеров с расширяющимся пучком наряду с указанными выше параметрами необходимо знание энергии излучения и максимума угла, на который направление взгляда отклоняется от полного, прямого заглядывания в луч.

Установлены следующие классы лазеров по степени опасности генерируемого ими излучения.

Класс 1 – лазерные приборы без опасности. К этому классу лазеров относятся лазеры, излучение которых не вызывает повреждений, потому что их мощность или энергия за рассматриваемый для классификации промежуток времени ниже пороговых значений (значения, при которых еще не наступает поражение организма обозначаются как Pexempt или Qexempt).

Класс 2 – лазерные приборы с малой опасностью. К этому классу лазеров (Low-risk-классу) относятся лазеры с малой мощностью, которые работают в видимой области спектра. У этих лазеров возможно прямое попадание луча в глаз при очень тщательном соблюдении контролируемых условий экспонирования. К ним относятся:

а) непрерывные лазеры (

б) сканирующие лазерные системы

Класс 3 – лазерные устройства с умеренной опасностью. Этот класс лазеров (Moderate-risk-класс) охватывает лазеры средней мощности, у которых не разрешается прямое заглядывание в луч лазера. К ним относятся следующие типы лазеров:

а) лазеры ИК

б) непрерывные лазеры или импульсно-периодические лазеры в видимом диапазоне (400-700 нм

в) импульсные лазеры в ближнем ИК-диапазоие (700-1400 нм),

г) непрерывные лазеры и импульсно-периодические лазеры, работающие в ближнем ИК-диапазоне (700-1400 нм

Класс 4 – лазерные устройства с повышенной опасностью.

б) лазеры видимого

Технологическое оборудование, на котором осуществляется лазерная резка металла, наплавка, термообработка и т.п., относится к лазерным устройствам с повышенной опасностью.

Вообще, следует обращать внимание на то, что разделение снабженных экранирующими устройствами лазеров на классы только тогда оправдано, если они эксплуатируются с этими защитными средствами. Если это не имеет места, то лазер относится к более высокому классу по степени опасности.

Лазерные устройства, которые могут работать на нескольких длинах волн, классифицируются по длинам волн, на которых можно ожидать наибольшую опасность.

73. Распределение травм по степени тяжести.

Визначення ступеня тяжкості травм, отриманих на виробництві, проводиться з метою віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, які відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року N 1112, за рішенням органів державного нагляду за охороною праці підлягають спеціальному розслідуванню.

1. Кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві (далі — травми), є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов’язані з цими ушкодженнями.

2. За ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі.

3. До тяжких травм відносяться:

3.1. За характером отриманих ушкоджень:

— відкрита проникаюча черепно-мозкова травма;

— внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості;

— поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз;

— проникаючі поранення хребта;

— ушкодження хребців шийного відділу хребта, у тому числі і без порушення функції спинного мозку;

— нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців;

— закриті ушкодження спинного мозку;

— поранення грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів;

— поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;

— поранення, що проникають в порожнину сечового міхура або кишечнику;

— відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);

— розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми, розриви передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;

— переломи заднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності;

— вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок;

— закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок;

— множинні переломи п’ясних та плесневих кісток;

— ушкодження крупної кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;

— термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1 % поверхні тіла;

— опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10 % поверхні тіла;

— опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1 % поверхні тіла;

— опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20 % поверхні тіла;

— опіки дихальних шляхів з опіками обличчя і волосистої частини голови;

— електротермічні ураження (низько- та високовольтні) з ураженням шкіри та субфасціальних структур тіла;

— відмороження III — IV ступеня, загальне охолодження організму;

— радіаційні ураження середнього (12 — 20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;

— ушкодження периферичної нервової системи з функціональними порушеннями;

— тривалі розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності на 60 днів і більше;

— стійка втрата працездатності (інвалідність);

— травми органа зору, що супроводжуються порушенням зору.

3.2. Травми, що в гострий період супроводжуються:

— шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;

— комою різної етіології;

— гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;

— гострою нирковою або печінковою недостатністю;

— гострою дихальною недостатністю;

— розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;

3.3. Травми, які призвели до тяжких наслідків:

— втрата зору, слуху, мови;

— втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрата найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);

— втрата репродуктивної здатності;

— невиправне понівечення обличчя.

4. До легких травм відносяться:

— ушкодження, що не вказані в п. 3;

— розлади здоров’я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів.

5. Медичні працівники, що надають особі, яка постраждала, першу медичну допомогу, не видають висновку про тяжкість ушкодження. До їх компетенції належить визначення характеру подальшого лікування потерпілого (амбулаторне або стаціонарне), а також констатація летального результату.

6. Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми дають на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві лікарсько-експертні комісії (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту

74. Особенности инфракрасного, ультрафиолетового и лазерного излучений.

Інфрачервоне випромінюван ня (теплове) виникає скрізь, де температура вище абсолютного нуля, є функцією теплового стану джерела випромінювання. Більшість виробничих процесів супроводжується виділенням тепла, тепло виділяється виробничим устаткуванням і матеріалами. Нагріті тіла відда ють своє тепло менш нагрітим трьома способами: теплопровідністю, тепловипромінюванням, конвекцією. Джерела ІЧ випромінювання поділяються на природні (природна радіація сонця, неба) і штучні – будь які поверхні, температура яких вища порівняно з поверхнями, що опромінюються.

Дія ІЧ випромінювань при поглинанні їх у різних шарах шкіри зводиться до нагрівання її. При цьому збільшується обмін речовин, збільшується вміст натрію і фосфору в крові, зменшується число лейкоцитів, відбу вається поляризація шкіри людини. ІЧ випромінювання впливає на функціональний стан центральної нервової системи, призводить до змін у серцевосудинній системі, учащається пульс і дихання, підви щується температура тіла, підсилюється потовиділення.

У разі тривалого перебуванні в зоні ІЧ випромінювань відбуваєть ся порушення теплового балансу в організмі. Порушується робота терморегулюючого апарату, підсилюється діяльність серцево2судинної і дихальної систем, підсилюється потовиділення, відбувається втрата потрібних організму солей. Втрата організмом солей позбавляє кров здатності утримувати воду, що призводить до швидкого виділення з організму знову випитої рідини.

Особливістю УФ випромінювань є їх висока сорбційність – їх поглинає більшість тіл. Шкідливий вплив УФ випромінювань на біологічні тканини пов’язаний з поглинанням випромінювання нуклеїновою кислотою і зведеними білками клітин і протіканням у цих з’єд наннях світлохімічних реакцій. Відбувається часткова загибель клітин шкіри, прискорена їх поліферація, зміна форми і розміру. УФ випромінювання діють як подразник на нервові закінчення шкіри, зумовлює зміни в організмі, викликає дерматити, екземи, набряклість. Має місце також утворення ракових пухлин довжиною хвилі 280–303 нм. Разом з цим УФ випромінювання впливають на центральну нервову систему, в результаті виникають загальнотоксичні симптоми. Разом з негативною дією УФ випромінювання має доброчинну дію на людину за рахунок протікання фотохімічних реакцій, має бактерицидну дію, тобто УФ випромінювання має терапевтичну і тонізуючу дію.

ЛВ впливають на весь організм – шкіру, внутрішні органи, але особливо небезпечне для зору. При дії лазерного випромінювання на біологічні об’єкти розрізняють термічний та ударний ефекти. Вплив ЛВ невеликої інтенсивності призводить до різних функціональних зрушень у серцевосудинній системі, ендокринних залозах, центральній нервовій системі. З’являється стомлюваність, великі стрибки артеріального тиску, головні болі та ін.

75. Методы и средства защиты от ионизирующих излучений.

Іонізуюче випромінювання – випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення в останньому електричних зарядів різних знаків, тобто до іонізації цього середовища. сновними характеристиками для джерел ІВ є: радіоактивність, час напіврозпаду, енергія випромінювань, глибина проникнення, іонізуюча здібність.

Захист від ІВ може здійснюватись шляхом:

• використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом зниження активності джерела випромінювання;

• скорочення часу роботи з джерелом ІВ;

• віддалення робочого місця від джерела ІВ;

• екранування джерела ІВ;

• екранування зони знаходження людини;

• застосування засобів індивідуального захисту людини;

• впровадження санітарногігієнічних та лікарськопрофілактичних заходів;

• впровадження організаційних заходів захисту робітників з відкритими та закритими джерелами ІВ.

Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, комплексів з використанням роботів.

В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання (респіраторів), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи .

Особливі вимоги пред’являються до приміщень, в яких впроваджуються роботи з джерелами ІВ. Такі приміщення розташовуються в окремих будівлях або їх частинах і мають окремий вхід з санітарними шлюзами. Біля входу обов’язково повинні бути встановлені знаки радіаційної небезпеки і вказані класи робіт, що здійснюються у приміщенні. Вхід в такі приміщення суворо заборонено для сторонніх осіб.

Для захисту людини від дії ІВ використовують різноманітні речовини штучного та природного походження, які здатні зв’язувати та виводити радіонукліди з організму людини (радіопротектори). До таких радіопротекторів відносяться: поліаміди, лимонна та щавлева кислота, сірчанокислий барій, сорбенти на основі фероціанідів та ін. Для зниження дії радіонуклідів велике значення має харчування людини продуктами, які мають радіозахисні властивості.

До таких відносяться, наприклад, продукти, які вмістять значну кількість пектинів (чорна смородина, аґрус, шипшина, сік журавлини, яблука та ін.).

76. Задачи и права комиссии по вопросам охраны труда на предприятии.

З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будьяких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу на підприємстві може створюватися комісія з питань охорони праці .

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах (конференції), які затверджують Положення про комісію з питань охорони праці підприємства. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та трудового колективу. До складу Комісії від роботодавця включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Основними завданнями комісії є захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці, узгодження, шляхом двосторонніх консультацій, позицій сторін у вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, роботодавця та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам.

Члени комісії виконують свої обов’язки, як правило, на громадських засадах. При залученні до окремих перевірок, проведенні навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін із збереженням за ними середнього заробітку.

Рішення комісії оформляються протоколами і мають рекомендаційний характер, впроваджуються в життя наказами роботодавця. При незгоді роботодавця з рекомендаціями Комісії він дає аргументовану відповідь. Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

77. Методы и средства предупреждения загрязнения воздуха рабочей зоны.

Вентиляцією називають організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на його місце свіжого. Завданням вентиляції є забезпечення чистоти повітря і заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. За способом переміщення повітря розрізняють системи природної, механічної і змішаної вентиляції. Головним параметром вентиляції є повітрообмін, тобто обсяг повітря, що видаляється або надходить у приміщення.

Система вентиляції, переміщення повітря при якій здійснюється завдяки виникаючій різниці тисків усередині і зовні приміщення, називається природною вентиляцією .

Неорганізована природна вентиляція – інфільтрація (природне провітрювання) – здійснюється зміною повітря в приміщеннях через нещільності в елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тиску зовні й усередині приміщення.

Для постійного повітрообміну необхідна організована вентиляція. Організована природна вентиляція може бути витяжна без організованого припливу повітря (канальна) і припливна – витяжна з організованим припливом повітря (канальна і безканальна аерація).

Аерацією називається організована природна загальнообмінна вентиляція приміщень в результаті надходження і видалення повітря через фрамуги вікон, що відкриваються, і ліхтарів.

Вентиляція, за допомогою якої повітря подається в приміщення чи видаляється з них з використанням механічних побудників руху повітря, називається механічною вентиляцією.

Якщо система механічної вентиляції призначена для подачі повітря, то вона називається припливною, якщо ж вона призначена для видалення повітря – витяжною. Можлива організація повітрообміну з одночасною подачею і видаленням повітря – припливновитяжна вентиляція. В окремих випадках для скорочення експлуатаційних витрат на нагрівання повітря застосовують системи вентиляції з частковою рециркуляцією (до свіжого повітря підмішується повітря, вилучене із приміщення). По місцю дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою .

Кондиціонування повітря – це створення автоматичного підтримування в приміщенні, незалежно від зовнішніх умов (постійних чи таких, що змінюються), по визначеній програмі температури, вологості, чистоти і швидкості руху повітря.

78. Факторы влияния на тяжесть поражения электрическим током.

Основні чинники електричного характеру це величина струму через людину, напруга, під яку вона попадає та опір її тіла, рід і частота струму.

Величина струму через людину безпосередньо і найбільшою мірою впливає на тяжкість ураження електричним струмом. За характером дії на організм виділяють:

• відчутний струм — викликає при проходженні через організм відчутні подразнення;

• невідпускаючий струм — викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м’язів руки, в якій затиснуто провідник;

• фібриляційний струм — викликає при проходженні через організм фібриляцію серця.

Відповідно до наведеного вище:

• пороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для перемінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6–1,5 мА і 5–7 мА для постійного струму;

• пороговий невідпускаючий струм (найменше значення невідпускаючого струму) коливається в межах 10–15 мА для перемінного струму і 50–80 мА для постійного;

• пороговий фібриляційний струм (найменше значення фібриляційного струму) знаходиться в межах 100 мА для перемінного струму і 300 мА для постійного.

Величина напруги, під яку попадає людина, впливає на тяжкість ураження електричним струмом в тій мірі, що із збільшенням прикладеної до тіла напруги зменшується опір тіла людини. Останнє приводить до збільшення струму в мережі замикання через тіло людини і, як наслідок, до збільшення тяжкості ураження.

Опір тіла людини залежить від її статі і віку: у жінок він менший, ніж у чоловіків, у дітей менший, ніж у дорослих, у молодих людей менший, ніж у літніх. Спричинюється така залежність товщиною і ступенем огрублення верхнього шару шкіри.

Частота і рід струму. Через наявність в опорі людини ємнісної складової, збільшення частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла людини і, як наслідок, збільшенням струму, що проходить через людину. Останнє дає підставу вважати, що тяжкість ураження електричним струмом має зростати із збільшенням частоти. Але така закономірність спостерігається тільки в межах частот 0…50 Гц. Подальше збільшення частоти, не зважаючи на зростання струму, що проходить через людину, не супроводжується зростанням небезпеки ураження. При частотах 450–500 кГц вірогідність загальних електротравм практично зникає, але зберігається небезпека опіків дугових і за рахунок проходження струму через тіло людини. При цьому струмові опіки спостерігаються на шкірі і прилеглих до неї тканинах — за рахунок поверхневого ефекту перемінного струму.

79. Обучение вопросам охраны труда должностных лиц.

Основним нормативним документом, що встановлює порядок та види навчання і перевірки знань з охорони праці є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Типове положення визначає порядок:

• вивчення основ охорони праці у навчальних закладах і під час професійного навчання працівників на підприємстві;

• організації навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві;

• спеціального навчання і перевірки знань з питань охорони праці;

• навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб;

• організації проведення інструктажів з питань охорони праці;

• стажування, дублювання і допуску працівників до роботи.

Особлива увага приділяється навчанню і перевірці знань з охорони праці посадових осіб, перелік яких наведено в додатку до Типового положення. До цього переліку включені Перші заступники та заступники міністрів та керівників інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівники та спеціалісти підприємств, установ і організацій, виробничих та наукововиробничих об’єднань незалежно від форм власності та характеру виробничої діяльності, їх заступники, виконання службових обов’язків яких пов’язано з організацією безпечного ведення робіт, керівники та викладачі кафедр охорони праці навчальних закладів, навчальних центрів з охорони праці, технічні та страхові експерти та інші категорії посадовців.

Ці посадові особи і спеціалісти проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці до початку роботи і періодично раз на три роки згідно з тематичним планом і програмою навчання, що наведені в Типовому положенні. Усі працівники повинні проходити на підприємстві навчання у формі інструктажів з питань охорони праці, першої допомоги потерпілому, правил поведінки та дій у разі виникнення аварійних ситуацій.

80. Нормирование электромагнитных излучений, контрольные приборы.

Нормування електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.006284 «Електромагнітні поля радіочастот. Припустимі рівні на робочих місцях і вимоги до впровадження контролю», ДСН 239296 «Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань» і ДСанПіН 3.3.6.09622002 «Державні санітарні норми та правила під час роботи з джерелами електромагнітних полів». Згідно з цими документами нормування електромагнітних випромінювань здійснюється в діапазоні частот 50кГц – 300 ГГц. Причому у діапазоні 50 Гц – 300 МГц нормованими параметрами є напруженість електричної Е, В/м, та магнітної Н, А/м, складових поля, а у діапазоні 300 МГц – 300 ГГц нормативним параметром є щільність потоку енергії ГПЕ, Вт/м2.

Санітарними нормативами також встановлюються захисні зони поблизу ліній електропередачі в залежності від їх напруги: 20 м для лінії з напругою 330 кВ, 30 м з напругою 500 кВ і 55 м для лінії з напругою 1150 кВ.

Вимірювання параметрів ЕМВ слід виконувати не рідше одного разу на рік, а також під час введення в дію нових установок, внесення змін у конструкцію, розміщення чи режим роботи установок, при організації нових робочих місць та внесенні змін у засоби захисту від дії ЕМВ. Для вимірювання інтенсивності ЕМВ застосовуються прилади – вимірювачі напруженості та вимірювачі малої напруженості електромагнітних полів.

81. Методы и средства защиты от инфракрасного излучения.

Способи захисту від ІЧ випромінювань наступні: 1 – захист часом; 2 – захист відстанню; 3 – усунення джерела тепловиділень; 4 – теплоізоляція; 5 – екранування й охолодження гарячих поверхонь; 6 – індивідуальні засоби захисту.

В залежності від принципу дії теплозахисні засоби поділяються на:

• тепловідбивні – металеві листи (сталь, алюміній, цинк, поліровані або покриті білою фарбою тощо) одинарні або подвійні; загартоване скло з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини;плівковий матеріал та ін.;

• тепловбираючі – сталеві або алюмінієві листи або коробки з теплоізоляцією з азбестового картону, шамотної цегли, повсті, вермикулітових плит та інших теплоізоляторів; сталева сітка (одинарна або подвійна з загартованим силікатним склом); загартоване силікатне органічне скло та ін.;

• тепловідвідні – екрани водоохолоджувальні (з металевого листа або сітки з водою, що стікає), водяні завіси та ін.;

У разі неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) – спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.

В залежності від призначення передбачаються такі ЗІЗ:

– для постійної роботи в гарячих цехах – спецодяг (костюм чоловічий повстяний), а під час ремонту гарячих печей та агрегатів – авто номна система індивідуального охолодження в комплекті з повстяним костюмом;

• під час аварійних робіт – тепловідбиваючий комплект з металізованої тканини;

• для захисту ніг від теплового випромінювання, іскор і бризок розплавленого металу та контакту з нагрітими поверхнями – взуття шкіряне спеціальне для працюючих в гарячих цехах;

• для захисту рук від опіків – вачеги, рукавиці суконні, брезентові, комбіновані з надолонниками з шкіри та спилку;

• для захисту голови від теплових опромінень, іскор та бризок металу – повстяний капелюх, захисна каска з підшоломником, каски текстолітові або з полікарбонату;

• для захисту очей та обличчя – щиток теплозахисний сталевара, з приладнаними до нього захисними окулярами із світлофільтрами, маски захисні з прозорим екраном, окуляри захисні козиркові з світлофільтрами.